Чому потрібно терміново переглядати умови виплат кредиторам за ВВП-залежними облігаціями.
Рівно через два роки, у травні 2021-го, Україна має почати виплати за ВВП-залежними облігаціями (GDP-linked). Економіст Данило Монін розрахував, скільки реально доведеться платити країні за цими зобов’язаннями в нових економічних реаліях, про які заявляє президент Володимир Зеленський. Висновки експерта невтішні: колишній міністр фінансів Наталія Яресько, на каденцію якої припав старт згаданих запозичень, заклала під фундамент української економіки «атомну бомбу». Чому це так, Данило Монін розповів Mind.
У 2015 році, під час перебування Наталії Яресько главою Мінфіну, Україна провела реструктуризацію зовнішніх боргів. Операція була більш ніж непрозорою – після її завершення міністерство повністю закрило інформацію про позики і перестало (з літа 2015 по осінь 2017 року) оновлювати розділ «Борг» на своєму сайті. Тобто останні новини датувалися періодом ще до реструктуризації.
Інформацію про актуальний стан зовнішніх запозичень країни вдалося отримати лише через запит від народних депутатів України. Також вдалося знайти документ, в якому прописані умови реструктуризації, затверджені Яресько.
Якщо проаналізувати цей документ, то стає зрозуміло, що ніякого списання 20% боргів, про що нам активно розповідали політики, не було взагалі. Кредиторам просто пропонувалося замінити 1000 доларів/євро боргів на 800 доларів/євро за ставкою 7,75% і 200 доларів/євро за ставкою 0%, але з виплатами, що залежать від зростання економіки.
Але оскільки Україна вже у 2018 році перевищила граничний неоподатковуваний платежами обсяг ВВП у $125 млрд, а прогнозний рівень ВВП країни у 2019 очікується близько $145 млрд, то є сенс порахувати, у що обійдуться держбюджету виплати з Gdp-linked-облігацій.
Отже, сайт Мінфіну нам говорить, що на його балансі є GDP-linked-облігацій на загальну суму в $3,239 млрд.
Як виявилося, загалом було три випуски цих облігацій. Перша – основна реструктуризація – припала на суму $3,119 млрд, і дві додаткових на $120 млн GDP-linked-зобов’язань.
Умови розрахунку сум за облігаціями, залежними від зростання ВВП
Якщо провести розрахунки за наведеними формулами, то можна дійти висновку: при зростанні економіки на 10% на рік Україні щороку після 2025-го доведеться віддавати кредиторам майже 3% ВВП, що фактично дорівнює сумі обслуговування всього 80-мільярдного боргу. А тут якісь $3,2 млрд зобов’язань дають еквівалентну суму, відсоток річних у валюті за ними щороку лише зростає, і до 2025 року може досягти вже 300%.
У таблиці нижче можна побачити, наскільки сильно зростають виплати за зовнішніми боргами України при перевищенні зростання економіки на 4% на рік (виплачуємо лише 0,165% ВВП, або 8% річних у валюті, тобто близько $240 млн за даними 2019 року).
Але якщо у 2020 році зростання досягне 7%, то ставка вже складе 73% у валюті. А чим більше зростатиме економіка країни, тим сильніше збільшуватиметься розмір виплат.
Виходячи з проведеного розрахунку, виникають два основних питання. Перший – чиї інтереси обслуговувала Наталія Яресько, погоджуючись на такі умови? Підписавши такі ці угоди, тодішній міністр прирекла Україну на дилему: або підтримувати зростання економіки нижче середньосвітового, що означає продовжувати залишатися найбіднішою країною, або (у разі реалізації стратегії зростання) платити кредиторам жахливі виплати. І другий – що тепер робити?
На наш погляд, у країни є декілька варіантів розвитку ситуації:
- оголосити дефолт за цими зобов’язаннями;
- викупити ці зобов’язання у кредиторів;
- переглянути умови кредитування.
При вивченні біржових котирувань виявилося, що зараз ці облігації котируються на рівні 2/3 вартості.
Відповідно на поточний момент потрібно лише $2 млрд, щоб викупити цю «атомну бомбу». Але є причини побоюватися, що основні власники не погодяться їх продавати – і доведеться проводити складні переговори. Але краще вже піднімати це питання зараз, ніж коли країні почнуть викручувати руки.