Аварія на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року стала однією з найтяжчих трагедій у багатовіковій історії українського народу і найбільшої техногенною катастрофою минулого століття, що вразила світову громадськість і надовго привернула її увагу до чорнобильської проблеми і України.
Одними з перших, хто взяли участь у ліквідації наслідків катастрофи, були співробітники Міністерства внутрішніх справ України. Практично кожен з майже 30 000 ліквідаторів МВС України, чиї груди заслужено прикрашає «Чорнобильський Хрест» учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, страждає кількома хворобами. У 52 % ліквідаторів встановлено причинний зв’язок захворюваності з участю в ліквідації наслідків аварії.
На ліквідацію наслідків страшної трагедії було кинуто багато людських сил та представників різних професій. Таких як: залізничників, пожежників, медичних працівників. І на рівні з ними, пліч-о-пліч, за життя та спокій людей, боролися міліціонери.
- Читайте також: Міліціонер з Сумщини – чорнобилець Олександр Лях: «Ми не розуміли тоді, що таке радіація, і які наслідки несе опромінювання для людини»
Одним із таких захисників-ліквідаторів, що пліч-о-пліч з представниками інших професій, інженерами, пожежними, водіями, залізничниками, військовими та медиками, боронили людей від небезпеки радіації, був міліціонер Володимир Борисенко.
Володимир Миколайович розповідає, що на момент, коли сталася аварія, він будучи 26-річним юнаком, працював міліціонером патрульно-постової служби лінійного відділу по станції Конотоп.
Його, серед багатьох колег, які перебували у складі резервного ліквідаційного штабу з охорони громадського порядку у місті Прип’ять, відрядили до 30-кілометрової зони.
Свою службу міліціонери несли на станції Кливини/Товстий ліс. У їхні обов’язки входило перевіряти всі потяги, які заїжджали та виїжджали з 30-кілометрової зони.
«Найбільш моторошним моментом на той час, – згадує Володимир Миколайович, – було дивитися, як туди, до Чорнобильської АЕС, один за одним, летіли вертольоти. А ще бачити, як налякані батьки, просячи провідників, саджали своїх дітей до вагонів, даючи з собою пакунки з їжею, відправляючи їх подалі від небезпеки».
Як би пафосно це зараз не звучало, але тоді, весною та влітку 1986-го, участь кожної людини, яка була безпосередньо задіяна в ліквідації наслідків на ЧАЕС, в охороні об’єктів інфраструктури в тридцяти кілометровій зоні, в чергуваннях на КПП, авто- та залізничних магістралях, була справді безцінною. І вимагала від людей справжньої самовіддачі і відваги. І чорнобильці-ліквідатори справилися.
Джерело: Відділ комунікації поліції Сумської області