У Сумах до революції діяло 6 кінематографів (кінотеатрів): „Цейлон” Чихігіна в пров. Монастирський (Терезова), „Міраж” Арцемовича на вул. Воскресенській, „Люкс” в приміщенні Громадського Зібрання (філармонія), „Ампір” Германа на Покровській пощі, далі назвуть його „Искусств”, а в радянські часи стане зватися ім. Карла Маркса, ім. Комсомолу, а потім „Хроніка” (зараз на тому місці аптека №90), „Оріон” Люмінарського на вул. Соборній, а пізніше перейшов у власність Германа і назвали його „Художеств”. В радянські часи він отримає назву ім. Шевченка. У міському парку діяв кінотеатр „Иллюзия” Катерини Холмогорової.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748949542.jpg)
Після війни в місті було 3 кінотеатри, які ми під час зимових канікул і відвідували. Кінотеатри до канікул підбирали відповідний репертуар. Загалом кіносеанс ділився на дві частини. Перша це журнал, де розповідали про здобутки партії і народу в будівництві соціалізму, потім показували, яке погане життя за кордоном. Друга частина складалася власне з фільму.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748952420.jpg)
Перед сеансом на вечірні години грав оркестр, виступали співаки. Це була відроджена стара дореволюційна традиція. Починався концерт за 25 хвилин до сеансу. Глядачі в залі, коли починав грати оркестр, розуміли, що через 25 хвилин сеанс закінчиться. Такі виступи заважали глядачам в залі. Були подовжені сеанси, коли фільм мав дві серії. Працював буфет, де продавали ситро, цукерки, зимою гарячі пиріжки по 40 коп. до 1960 р., а потім після грошової реформи по 4 коп. і морозиво. Вхід до зали з морозивом був заборонений, але входили, і це давало іноді підставу для різного роду сутичок. На всіх дітей під час канікул місця не вистачало.
Частіше всього ми ходили на сеанси кіно до колишнього „Ампіра” (Комсомолу).
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748955190.jpg)
Будинок до революції належав Федоровській Марії Лукиничні, а власник кінотеатру був орендар. Купивши квіток за 1 крб. до грошової реформи. Ми накопичувалися у вестибюлі, і як тільки відчинялися двері, ми мчали до першого ряду перед екраном, щоб відчувати себе учасниками подій фільму, але це скоро минуло, бо звук бив по вухах і витримати сеанс було важко. В середині кінотеатр мав стару ліпнину. Під кінобудкою були ложі. От стільці тільки були дерев’яні, і ніяк не відповідали такому гучному оформленні залу. Вікна були задраповані. До революції тут виступали різні мандрівні трупи, показували німе кіно яке супроводжували музичні групи або окремі співаки.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748957611.jpg)
В 20-х роках тут був клуб військового гарнізону, а потім використовувався за призначенням. Сам будинок кінотеатру добре зберігся, але був дуже запущений. У вестибюлі була панорама з сюжетів різних фільмів і буфет біля якого було багато людей, що стояли за морозивом. За 5 хвилин до початку сеансу продаж морозива припинялася. Кінотеатр займав двір з колишнім будинком нотаріуса Бирченка.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748960336.jpg)
В будинку якого розташовувалося товариство сприяння армії. Жалко було дивитися, коли ці історичні будинки зносили для будівництва на їх місці житлового будинку і аптеки. Тепер там бездуховні будинки з обсипаною тинькою (штукаторкою). Літом в парку працював літній кінотеатр (колишній Иллюзия).
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748963408.jpg)
В наші часи колишній театр „Ілюзія” в міському парку виглядав трохи інакше. Фасадна частина була інша, і була змінена, коли робили новий дах. Місце перед кінотеатром зимою заливалося під ковзанку, а влітку там була клумба. В кінці стояли гіпсові Ленін і Сталін, а за ними починалася дамба. Збоку від них був ресторан, звідкіля малеча крала пляшки і здавала щоб мати кошти на розваги в парку, а поруч був старий танцювальний майданчик. На танці білет коштував 3 крб. Розумна і освічена молодь туди не ходила.
Зал громадських зібрань з кінотеатром „Люкс”, сам будинок був збудований як клуб багатих людей, де вони грали в карти. З виграшів в карти відраховувалися певні кошти на утримання закладу. Певна кількість приміщень здавалася в оренду.
За 1912 рік прибутки закладу від гри в карти склали 10680 крб., від оренди буфету – 1 800 крб., від концертів і вистав – 1528 крб., від клубних штрафів – 13 894 крб. Діяла велика бібліотека. Після війни тут розташовувався музей і філармонія. Ходити на концерти в філармонію не було коштів. Цей будинок в моїх дитячих споминах лишився як музей.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748969827.jpg)
Після будівництва палацу заводу ім. Фрунзе, там теж була кіноустановка, де під час новорічних свят вручали подарунки і показували дитячі фільми. Значно пізніше в місті появилися літні кіномайданчики, які носили виключно агітаційний характер.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748973595.jpg)
З появою телебачення інтерес до кінотеатрів падає. В цей час будуються нові кінотеатри „Космос”, „Октябрь” і змінює своє місце кінотеатр ім. Комсомолу. Якщо ви не потрапили в кінотеатр в центрі міста, то могли розраховувати на „Октябрь”, що був біля автовокзалу. Широкоформатний кінотеатр „Дружба” був найбільш сучасним, але все це відбулось вже після того як закінчилося моє дитинство.
Так як і в театрах, так і в кінотеатрах постійно випускалися програмки.
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748977497.jpg)
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748980039.jpg)
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748982680.jpg)
![](https://sumy.pro/wp-content/uploads/2020/04/FB_IMG_1587748985273.jpg)
Джерело: О.Ленський. Сторінки мого дитинства