Життя – як мить, і – ціла вічність. Сьогодні так може сказати рідним, близьким, знайомим жителька Охтирки Лебеденко Ганна Володимирівна, яка 24 грудня відсвяткувала свій 100-річний ювілей. Про іменинницю сьогодні, 26 грудня, повідомили в Охтирській міськраді. Передає RegioNews-Суми.
Цій жінці довелося побачити все: і війну, і голод, і перемогу, пройти через сумні і радісні хвилини життя. Господь розпорядився так, що за прожитих сто років вона побачила найцінніше – народження дітей, внуків, правнуків, які підтримують, люблять свою матір і бабусю.
У такий знаменний і, як сказала ювілярка, найкращий за життя день, її прийшли привітати і родичі, і близькі, і гості. Зі щирими та сердечними вітаннями звернулися до Ганни Володимирівни міський голова Ігор Алєксєєв, заступник міського голови Тетяна Коваленко та начальник управління соціального захисту населення Олена Малікіна, які побажали ювілярці міцного здоров’я, прожити ще багато років, щоб вкотре відсвяткувати свій сотий день народження.
Коли позаду 100 років життя, важко описати його одним словом, бо воно – як книжка, яку гортати б і гортати, читати б і читати. Ганна Володимирівна мала нелегкий життєвий шлях, була однією із десяти дітей у сім’ї. У 1932 році у роки голодомору після смерті батьків вона потрапила до інтернату для дітей сиріт, а у 1941 році була евакуйована до Бугуруслану (Башкоростан). Ганна Володимирівна також є багатодітною матір’ю, але у післявоєнні роки втрачала своїх дітей у ранньому віці. Працювала кочегаром на буровій тресту «Укрнафтогеологія», при військових частинах та згодом на Охтирській швейній фабриці. Є учасником війни. Наразі ювілярка проживає з сім’єю доньки Наталії.
Вона – одна із тих, яким Господь подарував цілу вічність. І найбільший секрет її довголіття, мабуть, лише у доброму серці, яке навіть через сотню літ не змогло зрозуміти, що таке злість і ненависть, бо за такий некороткий відрізок часу, день за днем не втомлювалося любити.